Псевдокохання – патологія чи самообман

«Усі закохані клянуться зробити більше, ніж можуть, і не виконують навіть того, що можуть».
— Вільям Шекспір

Як ви думаєте, що таке кохання? Те справжнє, чисте, безкорисливе, а головне – взаємне. Насправді справжнє кохання – дуже рідкісне явище. Воно завжди схоже на диво.

Дуже часто люди задовольняються сурогатами – численними формами псевдокохання.

Дехто вважає, що кохання – це дитя сексуального задоволення, і якщо двоє людей навчаться задовольняти одне одного, то вони осягнуть мистецтво любити. Не зовсім погоджуюся з цим.

Пам’ятаєте фразу з фільму Кохання у великому місті: «А вам, молоді люди, я хотів би побажати, щоб те, за що випили ви, було неможливим без того, за що випив я»? Якби все було саме так, можливо, чоловіки частіше були б джентльменами.

Один мій знайомий каже, що коли двоє людей закохуються, це означає, що вони знайшли найкращий об’єкт на ринку, враховуючи власні можливості обміну.

Погодьтеся, кожному хочеться, щоб його любили. І цього хочуть усі, що б вони не говорили. Адже серце прагне відчувати метеликів у животі.

Без кохання життя може бути ситим, веселим, захопливим і комфортним, але поки людина жива, серце все одно просить любові.

І коли серце починає говорити голосніше за розум, виникає плутанина: про що йдеться – про кохання чи закоханість?

Саме тут потрібно бути особливо обережним, щоб не обманути себе та не створити собі кумира.

На кшталт: «Я його зліпила з того, що було, а те, що вийшло, те й полюбила».

Саме це і називається псевдокоханням.

Основні форми псевдокохання

Псевдокохання – це різні форми патологічної прив’язаності, які часто призводять до страждань, розчарувань і неврозів.

1. Любов-власність

Це перехід від закоханості до ілюзії володіння людиною.

На початку стосунків обидва партнери намагаються завоювати одне одного. Але після шлюбу або досягнення бажаної мети ситуація часто змінюється.

Тепер уже немає потреби завойовувати, адже партнер сприймається як власність.

У результаті люди перестають працювати над собою, бути цікавими та привабливими одне для одного. Починаються розчарування, образи та пошук винних.

Виникає питання: невже це вже не ті люди, якими вони були раніше?

Як правило, кожен шукає причину змін у партнері та почувається обдуреним.

2. Любов-поклоніння

У такому випадку людина втрачає себе в іншій людині замість того, щоб знаходити себе поруч із нею.

Люди часто схильні обожнювати свого партнера, бачити в ньому втілення щастя, світла та досконалості.

Проте жодна людина не здатна довго відповідати таким очікуванням.

Рано чи пізно приходить розчарування. Старий ідол руйнується, а на його місці з’являється новий.

І саме втрата такого «божества» часто призводить до найболючіших наслідків.

Добре, якщо людина, яка шукає допомоги, потрапляє до психолога, який допоможе розібратися в собі, а не до тих, хто переконуватиме її в приворотах, псуванні чи інших вигаданих причинах.

3. Сентиментальне кохання

Це любов не до реальної людини, а до власних фантазій.

Людина живе або минулим, або майбутнім.

Вона або постійно повертається до колишніх стосунків і переживає старі емоції, або мріє про ідеального принца чи ідеальну богиню.

Часто такі образи формуються під впливом фільмів, книг або дитячих уявлень про ідеального партнера.

У результаті людина закохується не в живу людину, а у створений власною уявою образ.

4. Невротичне кохання

Це вже не кохання, а залежність.

Така сама залежність, як алкогольна, наркотична чи будь-яка інша.

Попри це багато людей сприймають її як справжнє кохання.

Людина перестає вірити в себе та готова терпіти будь-яке ставлення, аби тільки не залишитися самотньою.

З’являються думки:

* «Я не можу без нього (неї) жити».
* «Без нього (неї) я не відчуваю себе повноцінною людиною».

Невротичне кохання супроводжується тривогою, ревнощами, підозрами та постійним страхом втрати.

Навіть коли стосунки зовні виглядають благополучними, людина продовжує шукати негатив і приводи для переживань.

По суті це любовна залежність.

Історія одного залежного кохання

Колись до мене звернувся хлопець, який безтямно кохав дівчину.

Він допомагав їй у складні періоди життя, підтримував фінансово, возив по клініках, виконував усі її бажання.

Наближалося весілля.

Сукня, квіти, банкетна зала, гості – усе було готове.

Але напередодні весілля він повернувся додому й побачив, що дівчина зібрала речі та поїхала.

Залишила лише записку:

«Пробач. Я все обдумала. Я тебе не кохаю. Я знайшла іншого і їду до нього».

Хлопець почав її переслідувати.

Він переїхав ближче до неї, оселився навпроти її будинку, втратив друзів, роботу та повагу до себе.

Минув рік.

Увесь цей час він не жив своїм життям, а страждав за втраченим коханням.

На всі поради змінити своє життя він відповідав:

«Я не можу без неї. Я повішуся».

Замість того щоб працювати над собою, він шукав магів, які обіцяли повернути йому кохання.

Саме так часто з’являється залежність від магії.

Людина готова віддати все, щоб повернути те, що давно втратило сенс.

Любов чи страх самотності?

Ще одна форма невротичного кохання – це втеча від власних проблем через надмірну зосередженість на партнері.

Так виникають симбіотичні стосунки, де один пригнічує, а інший підкоряється.

І часто такий союз помилково називають любов’ю.

Важливий висновок

Усі ми хочемо бути коханими.

Мені щиро шкода людей, які після душевних травм потрапляють до псевдомагів, що обіцяють їм привороти, вічне кохання та миттєве щастя.

Запам’ятайте: нічого вічного не існує.

Навіть найміцніші стосунки потребують уваги та роботи над собою.

Особисто для мене недостатньо просто створити ілюзію або підтримати фантазію людини.

Перш ніж намагатися повернути когось у життя, потрібно зрозуміти, чи дійсно це необхідно.

Адже сьогодні вам здається, що ви кохаєте людину, а завтра ви усвідомите, що просто боялися самотності.

І тоді виявиться, що ваш ідеал був не єдиною людиною у світі.

Оскільки кохання є одним із найскладніших і найтонших людських почуттів, від того, як людина вміє любити, залежить практично все її життя.

Відомо, що:

* віра без любові робить людину фанатиком;
* честь без любові робить людину зарозумілою;
* влада без любові робить людину тираном;
* багатство без любові робить людину жадібною;
* виховання без любові робить людину лицемірною;
* обов’язок без любові робить людину дратівливою;
* справедливість без любові робить людину жорстокою;
* бідність без любові робить людину заздрісною.

Запам’ятайте: окрім магії існує психологія.

І якщо ви не можете розібратися у своїх почуттях та стосунках, ми із задоволенням допоможемо вам знайти відповіді на ваші запитання та розставити всі крапки над «і».

А любовна магія – це не щось миттєве. Це мистецтво, так само як і мистецтво кохати.

Тому уважно ставтеся до тих, хто обіцяє повернути втрачене або подарувати вічне кохання.

Тому що вічного не буває.