Знахарство та траволікування

Чудеса не суперечать природі, вони суперечать лише тому, що нам про неї відомо. Не пам’ятаю, де саме я це прочитала, але це так!

«Знахарство та траволікування» – тема цієї статті із серії «Магія. Реальне і нереальне».

З тим, про що я хочу розповісти в цій статті, багато хто погодиться, а багато хто – ні. Але це право кожного.

Ще з незапам’ятних часів наші пращури знали таємниці цілющих трав і користувалися цими знаннями для лікування різноманітних хвороб. Таких людей на Русі називали знахарями, шептунами, відунами.

А знахарі, які знали, як виготовляти лікувальні та магічні зілля, були найбільш шанованими й поважними людьми.

Знахар – це сільський лікар, який уміє лікувати недуги та полегшувати тілесні страждання не лише людей, а й тварин.

Але в народі завжди існувало подвійне ставлення до цілителів і знахарів. А зараз потрібно бути особливо обережними, адже кожен може заявити, що він цілитель, знахар або маг у невідомо якому поколінні.

Та все одно люди йдуть до тих, хто обіцяє їм зцілення. Часто це призводить до трагічних наслідків. Чому так відбувається?

З одного боку, це безсилля сучасної офіційної медицини в окремих випадках або висока вартість лікування. А інколи – просто відсутність медичних працівників у віддалених місцях. Саме це змушує людей звертатися до знахарів як до останньої надії на порятунок.

Але зараз уже не ті часи. Ті, хто володів справжніми таємними знаннями, давно відійшли у вічність, рідко передаючи свої вміння наступникам. А роки радянської влади зробили свою справу, знищуючи те, що знали та передавали наші предки.

Я ще можу зрозуміти ситуацію, коли немає фельдшера, але є людина, яка знає, як допомогти. Але коли замість лікування в клініці люди йдуть до бабусі з віником або до самопроголошеного мага лише тому, що так порадила сусідка, це вже інше.

Згадайте стару гру в наперстки, де підліток виграє гроші, а дорослий чоловік віддає останнє.

Вже немає тих знахарів, які одним словом могли б знищити будь-яку хворобу.

Зате є велика сила мас-медіа. Газети, радіо, телебачення за останні десятиліття зробили свою справу. І тепер кожен може прокинутися зранку та заявити, що він «Мерлін», який лікує алкоголізм, онкологію та будь-які інші хвороби за пів години й за певну суму грошей.

Що дають вам псевдолікарі?

Правильно – вони дають вам віру.

А віра, як сказав один мислитель, – це мужність духу, який стрімко рухається вперед, упевнений, що знайде істину.

Але часто ми втрачаємо тих, хто повірив людям, які називають себе знахарями, цілителями або біоенергетиками, не маючи навіть базової медичної освіти.

Це лише комерційні проєкти. На чолі стоїть інвестор, потім знахар або цілитель, який продає вам віру та надію, далі адміністратори та кол-центр, який поступово витягує з клієнта гроші.

І як показує практика, ви навіть не бачитеся з самим «магом».

Запам’ятайте: якщо ви звернулися з медичною проблемою, рак не лікується молитвами. Так, існують лікарські трави, наприклад чистотіл, але без офіційної медицини, хіміотерапії та лікарських препаратів цього недостатньо.

Згадайте фільм Знахар польського режисера Єжи Гофман за романом Знахар.

Так, він був знахарем, але водночас мав медичну освіту й лікував не чарівними словами, а знаннями та практикою.

Хто такі шептуни

Знахарів також називають шептунами, оскільки існує повір’я, що лікувальні зілля не мають сили, якщо над ними не були прочитані певні слова або замовляння.

Вважалося, що головна сила лікування полягає саме в словах, а зілля лише допомагає процесу.

Такі замовляння передавалися усно від учителя до учня або записувалися в спеціальних збірниках, які називалися «травниками», «квітниками» чи «лічебниками».

Моє ставлення до цього

Особисто я використовую цей вид «магії», але виключно для цілей, які не потребують медичного втручання.

Для краси, догляду за шкірою, волоссям, для зняття втоми під час ванни, для відновлення сил або психологічного налаштування.

Замовляння вимовляються пошепки, щоб їх не чув сторонній. Також вони можуть супроводжуватися певними рухами рук, які символічно «закріплюють» сказані слова.

Я не заперечую, що слово може підтримати людину. Але не думаю, що сьогодні хтось володіє такими можливостями, які приписували знахарям сто років тому.

Мій дідусь із Білорусі був хорошим костоправом, до нього зверталися люди з усієї округи. Його мати, моя прабабуся, вважалася сильною знахаркою.

Інший мій дідусь, Вернигора, належав до роду козаків-характерників. Він багато знав і вмів, але ніколи не використовував свої знання публічно.

Я також багато бачила й багато знаю. Але сама не беруся робити те, що повинна робити офіційна медицина.

Мені значно простіше допомогти людині впоратися з негативними переживаннями, труднощами у фінансах чи особистому житті, ніж лікувати хвороби.

Я знаю свої межі та розумію, що не маю тих знань і можливостей, які, можливо, мали мої предки.

Трохи про траволікування

Час, період збору, чистота – духовна, фізична та чистота одягу, місце та знання – усе це важливо для збору лікарських трав.

Різноманіття знахарських прийомів зрештою зводиться до лікування травами.

Наші предки поколіннями передавали знання про збирання лікарських рослин і суворо дотримувалися цих правил.

У народній медицині використовують різні трави та коріння, але в кожної рослини є певні частини, де накопичуються корисні речовини.

Також дуже важливо збирати рослини у визначений час. Зазвичай сезон збору починається після ночі Купала й триває до пізньої осені.

Траволікування є одним із найдавніших методів боротьби з недугами та включає травництво і зільництво.

Травництво – це вміння працювати з рослинним світом, знаходити потрібні рослини та використовувати їхні властивості.

Зільництво – це мистецтво виготовлення лікувальних засобів із трав і рослин на основі знань про природу та людський організм.

Деякі рослини також використовувалися як обереги та талісмани.

Як правильно збирати трави

Коріння рослин найкраще збирати восени, коли в ньому накопичується найбільше корисних речовин.

Після викопування сировину потрібно очистити від ґрунту, промити проточною водою, подрібнити та висушити.

Надземні частини рослин заготовляють під час бутонізації та на початку цвітіння, коли в них найбільша концентрація активних речовин.

Суцвіття та квіти збирають на початку цвітіння.

Плоди та насіння заготовляють лише після повного дозрівання.

Під час збору бажано залишати частину рослин для природного відновлення та для живлення диких тварин.

Вважалося, що збираючи рослину, потрібно подумки звернутися до неї з проханням про допомогу та попросити пробачення за завдану шкоду.

Одне з таких звернень звучить так:

«Земле-Мати, благослови мене трави брати, і ти, траво, мені Мати».

Перед збором трав також рекомендували духовно та фізично очиститися – відвідати лазню або скупатися в річці, вдягнути чистий одяг.

Вважалося, що запах поту негативно впливає на лікувальні властивості рослин.

Також існували особливі правила щодо місця збору різних трав залежно від їхнього призначення.

Більш детально про траволікування та лікарські рослини я напишу в розділі «Поради».

На завершення хочу сказати, що знання лікувальних властивостей рослин та способів їх використання допомагає не лише в практичному житті, а й дозволяє краще зрозуміти історію та культуру свого народу, а отже – краще зрозуміти самого себе.